Тост

Тост за тих, хто не перетворює свій капітал на каміння, а витрачає його на радість і благо своє,  своїх друзів і близьких.

Один чоловік зарив в землю чимало золота. Кожного дня приходив подивитися на заповітне місце. За ним спостерігав сусід, який подумав: «Чому би не поглянути, що там?”  Задумано – зроблено: золото вирив, а замість нього поклав великий камінь. В черговий раз володарю скарбу захотілось поглянути на нього, але замість золота побачив лише великий камінь. І він заплакав. До нього підійшов сусід і запитав:

– Чого так гірко плачеш?

– Я закопав тут золото, не бажаючи його витрачати, – відповів скупий. І ось – все золото вкрадено, а замість нього лежить камінь.

– Навіщо ж плакати? – промовив злодій. Чи не однаково тобі, золото чи камінь лежить в землі, якщо ти не збирався нічого витрачати?

Піднімемо ж тост за тих, хто не перетворює свій капітал на подобу каменя, а витрачає його на радість і благо своє,  своїх друзів і близьких!

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *