Оповідка про долю

Жили колись три сестри. Одна була дуже лінивою. Друга – злою-презлою. А третя і красуня, і розумниця, і до всякої роботи охоча.

Одного ранку зупинився біля їхніх воріт віз. Сестри вийшли подивитися на приїжджих. На возі сиділа незнайома жінка похилого віку.

– Хто ти?  -запитали вони.

– Я – Доля. Прийшов час вам заміж виходити.

Посадила їх Доля на підводу і повезла видавати заміж. Заїхали вони в перше село. Зустріли хлопця  – майстра на всі руки: вміє і в полі орати, і будувати чи комусь щось полагодити. Всі до нього біжать.

– Ось цей твій, промовила Доля до першої із сестер.

Висадили сестру і поїхали далі. Заїхали в наступне село. Там хлопець живе такий, що нікому в допомозі не відмовить. Добрий до всіх. Натішитися ним люди не можуть, такий молодець.

– Ось цей твій, – підвела Доля до хлопця другу із сестер. Висадили сестру і поїхали далі.

Заїхали в третє село. На околиці біля хати-розвалюхи в болоті лежить п’яничка. Доля зупинила віз і сказала:  «Цей твій».

– Навіщо він мені ?! – благально запитала дівчина.  Чому ти мені такого нареченого даєш?  Он сестрам яких роботящих і добрих знайшла. А для мене іншого немає?

– Інші є … – відповіла Доля і, зітхнувши, додала, –  але цей без тебе пропаде!

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *